З початку війни Україну залишило понад 3 млн громадян. Більшість із них виїхали до країн Євросоюзу та отримали там статус біженця, або статус тимчасового захисту. Кожен із статусів має свої особливості, і про них потрібно знати до того, як війна закінчиться, та настане час повертатися додому.
Коли українець отримує тимчасовий захист на території європейської держави, наприклад на рік, він має право перебувати в країні протягом цього часу, але якщо захоче залишити державу, то дороги назад вже не буде.
Так, виїзд та перебування в іншій країні Шенгенської зони можливі за загальної тривалості не більше 90 днів протягом 180 днів в одній країні. Деякі країни (зокрема Польща та Грузія) зробили винятки для українських біженців та продовжили терміни, протягом яких українці можуть виїхати та знову повернутися. Але варто врахувати, що право на роботу, освіту, медичні послуги та допомогу українські громадяни матимуть лише в тій державі, яка надала їм офіційний тимчасовий захист (крім випадків, коли людина має цільовий дозвіл на роботу в іншій країні).
Українці мають право змінювати держави, в яких хочуть отримати тимчасовий захист, але лише після закінчення терміну перебування в тій країні, де вони вперше набули статусу тимчасового захисту.
Якщо людина зі статусом біженця хоче отримати притулок в іншій країні, то в такому разі доведеться розпочинати процес набуття цього статусу в іншій державі від самого початку. Якщо українець повертається до себе додому, то він автоматично опиняється під захистом України, а отже, статус біженця країни Євросоюзу автоматично втрачає. А ось особи з тимчасовим захистом мають право повернутися на батьківщину та зберегти свій статус.
Ісландія, Норвегія, Швейцарія та Ліхтенштейн не є країнами ЄС, але є країнами Шенгенської зони. Тому українці можуть прибувати до цих країн після перетину Шенгенської зони, але умови тимчасового захисту на їхніх територіях відрізнятимуться від прав, які гарантують країни ЄС.
Раніше повідомлялося, що Німеччина збільшить соціальну допомогу біженцям із України.